Берлін пропонує численні шляхи обміну ресурсами, знаннями, ідеями та творчістю. Проект “Сила у взаємодії” використовує ці можливості, щоб об’єднувати людей вимушено втікаючих від війни в Україні з міським простором та його низовими та соціальними ініціативами. Протягом усього проекту разом з учасни_цями ми визначаємо особистий та місцевий потенціал і випробовуємо існуючі та нові форми обміну, турботи, творчого активізму, а також спільного використання ресурсів. Водночас ми досліджуємо, як новоприбулі з України можуть ставати частиною різноманітної берлінської спільноти шерінга.

Взаємодопомога та згуртованість є частиною української історії та культури, а також традицій сусідства і толоки (спільне виконання різних форм роботи в громаді; спільна допомога людині, яка потрапила в біду). В цих якостях відображений багатовіковий шлях виживання, стійкості та опору людей. Ми бачимо це в тому, як Україна протистоїть імперській агресії Росії та бореться за свою суб’єктність.

В дослідженні культури шерінга ми спираємося на практики, що ґрунтуються на українських традиціях та культурній пам’яті. Тому знання, особисті історії та навички учасни_ць є невід’ємною частиною проекту. Таким чином, ми створюємо простір, в якому люди можуть опрацьовувати свій досвід війни та міграції в процесі пошуку нового розуміння себе та боротьби за самовизначення.

В перший рік нашого проекту основна увага була зосереджена на роботі з мешкан_ками контейнерних містечок для біжен_ок, де ставлення до власного простору та спільного використання ресурсів набуває нової динаміки. Обмеженість індивідуального простору змушує людей переосмислити свої уявлення про приватність. Разом ми розглядаємо питання свідомого спільного використання як матеріальних, так і просторових ресурсів. Важливим стає врахування потреб як своїх, так і інших та узгодження спільних правил і домовленостей. Спільне життя в такій вимушеній ситуації вимагає постійного балансування між захистом особистої приватності та колективним використанням ресурсів.

Крім того ми розмірковуємо над темою “тимчасових домівок” і створенням безпечнішого простору в умовах життя в прихистку, який слугує несталим житлом і де присутні різні форми ексклюзії та ізоляції. Знаходячись в довготривалому процесі пошуку житла, люди отримують досвід тимчасової домівки, в той час, як відчуття перебування в дорозі постійно присутнє і майбутнє залишається невизначеним. Тому наші спільні сили ми направляємо також на розвиток стійкості та гнучкості між станом прибуття та усвідомленням необхідних кроків вперед. Для нас цей проект є чутливим і повільним процесом розбудови довіри і дослідження потреб різних людей. Суперечності, помилки, напруження і непорозуміння є частиною цього процесу, як і частиною невизначеності, в якій ми перебуваємо колективно. ​​

Проєкт розпочався у 2023 році та триває у 2024 і 2025 роках.